Українські землі у складі Румунії та Чехословаччини

Історична доля українців та національна проблема

Урок історії України в 10 класі

Вітаю! Це урок історії України в 10 класі та Олександр Панарін.
Сьогодні ми продовжимо огляд історії українських земель у міжвоєнний період та поговоримо про долю українців у Румунії та Чехословаччині.

У міжвоєнний період Румунія посідала третє місце у списку країн з найбільшою кількістю українського населення.
За офіційними даними, у Румунії проживало близько 580 тисяч українців.
Проте реальна цифра наближалась до одного мільйона осіб.
Українська громада в Румунії складалась з трьох окремих громад, які історично відрізнялись.
Найбільше українців проживало на Буковині з центром у Чернівцях.

У Румунії також входила Північна Бессарабія, де кількість українців складала 73% місцевого населення.
Значна частина українців проживала у Південній Бессарабії, де їх частка становила 37% населення.

Землі регіону Мараморощина, які нині належать до Закарпатської області, також входили до складу Румунії.
У цьому регіоні українці складали 65% населення.

Румунія отримала національну проблему після захоплення прикордонних територій і використовувала насильницький шлях румунізації нерумунського населення.
Національно-культурні установи були закриті, румунські назви були надані всім населеним пунктам, а історичні назви були заборонені.
Українська національна партія виступала проти румунізації та боролася за права українців.
Українці в парламентських процесах були практично недоступні до представництва.
Проти уряду відбувались акції протесту, зокрема повстання у Татарбунарах у 1924 році.

Закарпаття довгий час не мало єдності з Україною та виявило бажання об'єднатися з УНР.
Проте після захоплення влади більшовиками, українці звернулися до Чехословаччини з проханням про входження на правах автономії.
Чехословаччина не була вирізнялася в національному питанні, але українці мали свої представництва та певні права.
Закарпаття втратило частину своїх земель у результаті Віденського арбітражу у 1938 році.
Автономія була розпочата, але короткочасною, оскільки угорський диктатор отримав право на окупацію Закарпаття.

На початку 1939 року Августин Волошин проголосив незалежність Карпатської України, але ця незалежність не стала довготривалою.
Під тиском Угорщини та Адольфа Гітлера, Карпатська Україна стала частиною Угорщини.
Український уряд був змушений закрити свою роботу, а Волошин був арештований.
Українці продовжували боротися за свої права та незалежність, але це виявилося неможливим під владою Угорщини.
Доля Карпатської України була вирішена геополітичними інтересами.